Новини

10.09.2012

Art Jazz Cooperation-2012 (Рівне. День другий)

Осінь у Рівному починається з джазу...

   Рівненська осінь, як на мене, не схожа на осінь у будь-якому іншому місті. Рівне живе цілий рік. Проте, восени, коли природа збирається до відпочинку, - Воно розквітає. Усіма барвами дня, вечора, ночі та ранку; усіма контрастами затишних буднів та натхненних вихідних; розквітає у розмовах прохожих, думках кожного та у музиці. Розквітає у Джазі. Вечір другого дня фестивалю «Art Jazz Cooperation» був наповнений людьми у вишуканих і не тільки вбраннях, різного віку та статусу, проте, їх об’єднувало одне – очікування ще однієї дози джазу. Цілий рік рівняни чекали на цю порцію добра, світла та натхнення, і цей час настав...
   Другий фестивальний день розпочався швидко і легко – публіка ще мліла від вражень першого дня і була готова поглинати це чудо у чистому джазовому вигляді. Традиційним, близьким до душі та надзвичайно приємним виступом першими рівненську публіку потішили луцький Джаз Квінтет. Джазові стандарти і не тільки, незрівнянна гра музикантів, гармонійно доповнена терпким голосом молодої співачки одразу ж налаштували глядачів на приємну хвилю. По завершенню їх виступу присутні сповна віддячили музикантам щирими (направду) оплесками.    Саме оплески – то найкраща нагорода для виконавців. Це впродовж вечора будуть підтверджувати і інші гості фестивалю. Так Рівне насолоджувалось традиціями…

Наступні ж музиканти, особисто мені, (гадаю, що й багатьом іншим) довели, що джаз – це осіння музика. Мова не про меланхолію, хоча і це у джазі буває присутнім.. Мова про терпкий, насичений настрій. Його точно передали чеське тріо Беати Главенкової. Емоції осені, думки про вічності і божевільна краса миттєвостей – усе це музика чеських джазистів. Слухати із завмиранням у серці, прислуховуватися до кожної ноти, а згодом і до кожного слова у виконанні незрівнянної Беати – гадаю, цей сценарій пережив кожен присутній. Так у Рівному почалася осінь…

   Традиційний антракт чекав на поціновувачів джазу після виступу чеських музикантів. В цей час усі охочі могли придбати незрівнянні картини у стилі «квік-пік» від незрівнянного Юрка Журавля. Впродовж двох днів, під час кожного з виступів, він, поглинаючи джаз у музиці – передавав його на папері. Такі пам’ятки стали ласим шматком для усіх присутніх. Проте, ця перерва виявилась скоріше не часом невимушеного спілкування та відпочинку, а часом очікування у передчутті чогось чудового. В очікуванні ЇЇ. Тієї, яка своєю музикою вселяє світло та вогонь. Тієї, яка обожнює тишу та вміє змусити слухати її і насолоджуватись нею. Врешті-решт, тієї, яка допомагає жити. Отож, рівняни чекали чуда…

   Ніно Катамадзе. Неперевершена, незрівняння, чарівлива та магічна, заворожуюча, відкрита і світла. Продовжувати можна довго. Проте, замість цього її варто просто слухати і бачити. Її образ – як витвір мистецтва. Істинного мистецтва. Її музика – як створений природою і вищими силами гірський вітер, що пронизував душу кожного. От тільки не холодом, а теплом. Вічним теплом її любові до публіки. Ніно Катамадзе – одна-єдина зустріч з нею змусила закохатися рівнян. Раз і назавжди. У цю магію музики. Те, що відбувалося на сцені – тяжко передається словами. Те, як співала Ніно – не передається навіть з допомогою жестів. А те, що відбувалось у душах присутніх в залі – можна лише відчути самому. Під деякі композиції хотілося танцювати у нестримних ритмах, під інші – зупинитися, закрити очі та просто поглинати їх.. проте, захват від кожної з них – був однозначно. Пережити апокаліпсис та народження світу, побувати на різних континентах душею, торкнутися вічного… Відчуття знайомі кожному, хто слухав Ніно Катамадзе. Вона відкрита, світла і така, яка випромінює тепло, під час виступу тонко жартувала, виходила у зал, спілкувалась з присутніми, співала разом з усіма (а усі співали з нею), дякувала за таке любов. Вона забирала усі емоційні сили, в собі насичувала їх силою свого світла і потужним потоком повертала кожному. Такий заряд щастя, певне, кожен не забуде ще довго. Про Ніно Катамадзе, її музикантів «Insight» і їх феєрію я, здається можу писати вічно. От тільки, чи варто? Адже, Вона так любить тишу. Душевна тиша багатша за усі звуки світу. І Вона – Ніно Катамадзе – уміло подає цю світлу тишу своїм слухачам. Так рівняни відчули гармонію…

   От так і завершився цьогорічний фестиваль «Art Jazz Cooperation». Потужно та чуттєво водночас. Після кожного з фестивальних днів, усі присутні, наче наново відкрились світу. Посмішки не сходили з облич. І усе хороше, хоч і закінчується, але лише для того, щоб згодом знову початися. Адже, добру та чуду – немає меж.
   Поки можна насолоджуватися враженнями та енергетикою цьогорічного фестивалю і вже готуватися до наступного. Адже, осінь у Рівному… завжди… починається.. з… Джазу…

Спеціально для AJC - Юлія Гемберг

Всі новини

pdf, 3.8 Mb