Новини

10.09.2012

Art Jazz Cooperation-2012 (Рівне. День перший)

Осінь у Рівному починається з джазу...

   Осінь у Рівному починається з джазу… З душевного, феєричного, легкого, емоційного. Щораз, різного, проте - джазу. Стільки змісту у цьому слові, таке глибоке та різноманітне наповнення цього поняття, що виразити його до кінця – тяжко. Проте, робити це, при чому, успішно, щорік намагаються у Рівному та Луцьку. Ці два міста, на кілька днів стають осіннім серцем джазової України. І усе це – Міжнародний джазовий фестиваль «Art Jazz Cooperation».

   Власне, концертна програма цьогорічного ювілейного фестивалю у Рівному розпочалася із запальної сальси. Київський бенд «Dislocados» невимушеними, легкими, проте темпераментними піснями (і навіть танцями!) одразу ж налаштував на соковитий джазовий настрій. Іншомовні перемовини музикантів на сцені, феєрична гра кожного з них і незрівнянна вокаліста, голос та сонячна енергетика якої заслуговують окремої подяки, заполонили увагу кожного. Так розпочався фестиваль.

   Після короткої перерви, рівнян знову запросили до насолоди джазом. На цей раз, більш прохолодним, Північним. Принаймні, у цьому запевняли ведучі фестивалю. Хоча, особисто відзначу, що україно-польсько-норвезько-шведський «Polar Expedition Jazz Quartet», можливо й виконував менш запальну музику (що легко пояснюється особливостями їх стилю), проте вони були теплими. І їх музика гріла-тішила слух, серце та душу. Своїм спокоєм, традиційністю та імпровізаційною точністю музиканти подарували естетичне задоволення абсолютно усім і кожному. Це довів і той факт, що з першого разу музикантів зі сцени не відпустили. Так у Рівному розпочався джаз.

   Джаз – явище чудове та багатогранне. Воно вкладається не лише у музиці, джаз-фотографії, джаз-танці чи у малюнку в стилі джаз. Цього дня усі присутні почули та відчули, що таке джазова поезія. Рівненський поет Андрій Пермяков розповів про «свій джаз». Читав свою поезію, прикрашену музичними наспівами і обрамлену чудовим емоційним вираженням. Вибухати та заспокоюватись, посміхатись і вмить затримувати дихання, жити і абстрагуватися від цього моменту – усе це разом з поетом на сцені, пережили і глядачі у залі. Так, кожен з них, зрозумів – що для нього є його осбистий джаз. (Від себе додам, що у нас з друзями цей символічний вислів – «мій джаз» - тепер міцно і надовго увійшов у наш лексикон).

Після порції поетичного джазу, фестиваль плавно підходив до свого музичного завершення. Остання крапля цього фестивального дня видалась веселою, радісною і, навіть я б сказала, «п’янкою». Це - харківський «Banderas Blues Band». Знову ж таки, попри обіцянки ведучих про порцію гарного блюзу, я, особисто, почула інше. Проте, також гарне. «Banderas Blues Band» - таке собі старе-добре кантрі із вкрапленнями незрівнянного Джо Кокера. Чудові партії музикантів, грізно-мелодичний голос вокаліста, вічні ритми, які змушували пританцьовувати сидячи у кріслах і, звісно, атмосфера. Невимушена, радісна і розігріта. Так почалися веселощі.

  Загалом же, перший день фестивалю став таким і запам’ятався усім саме завдяки творчості усіх музикантів. Саме вони, разом затопили присутніх солодкою та свіжою хвилею джазу, крапля якого неодмінно залишилась у серці кожного на довго.
Так завершився перший фестивальний день…

Спеціально для AJC - Юлія Гемберг

Всі новини

pdf, 3.8 Mb